Вівторок, 12.12.2017, 05:34
Вітаю Вас Гість | RSS
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Кременчуцький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою

Виховання дітей юнацького віку

ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

Кожній матері й кожному батькові хочеть­ся, щоб їхня дитина була слухняною, фізично розвиненою, розумною і талановитою. Більшість батьків час від часу опановують сумніви, чи правильно вони поводяться з ди­тиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі мають труднощі у вихованні, інколи не впевнені, чи правильно впливають на своїх синів і до­ньок. Однією з проблем, яка найбільше непокоїть батьків, є відповідь на запитання: «Що треба зробити, аби дитина поводилася добре?». Насам­перед подавати дітям приклад хорошої поведінки. Поведінка батьків повинна стати прикладом для наслідування. Дорослим слід змінювати оточен­ня, а не дитину.

Ось декілька порад, які можуть бути корисними батькам невпевненої дитини:

  1. Установлюйте стільки обмежень, скільки дитина здатна виконати. Як надмірна вимогли­вість, так і надмірне потурання роблять її не­впевненою у собі. Почуття провини, надмірна тривожність, невпевненість заважають їй виявляти самостійність та ініціативу.
  2. Не бійтеся перехвалити дитину. Нехай вона вважатиме себе кращою, ніж є. Тоді вона й діятиме відповідно до «завищеної самооцінки», тобто кра­ще, а не гірше. Крім того, прагнення вдосконалю­вавсь у неї не зникне, хоча б тому, що еталоном умінь для юнацького віку є не діти, а дорослі.
  3. Не ставте за приклад інших дітей. Перше, що вона візьме до уваги з такого порівняння, — це те, що ви любите їх, а не її. А якщо виникають ревнощі, то навчитися будь-чого неможливо.
  4. Не поспішайте приписувати дитині такі риси, як упертість, егоїзм, лінощі. По-перше, ваші слова програмуватимуть свідомість дитини. По-друге, те, що вам здається примхами або впертістю, може виявитись лише своєрідністю юного, мислення.

 Дуже часто конфлікти з дитиною виника­ють тоді, коли вона не чує батьківських прохань чи вказівок. Це може, бути спричинене пробле­мою стосунків у родині, Наприклад, коли спілку­вання зводиться до вимог і вказівок, тоді дитина протестує проти цього і виявляє впертість. Чи, навпаки, коли батьки потурають дитині, не привчають її до того, що в неї є якісь обов’язки.

Водночас важлива і форма, в якій вони про­сять підлітка щось зробити. При цьому варто враховувати таке:

1. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, за­мість того, чого не бажаєте.

Наприклад: «Я хочу, щоб ти добре вчилась», а не: «Я не хочу, щоб ти отримувала двійки». «Я хочу, щоб ти була здорова», а не: «Я не хочу, щоб ти застудилась».

  1. Не поєднуйте декількох прохань чи вка­зівок. Наприклад, замість «приготуй вечерю» скажіть: «Почисти картоплю, помий овочі тощо».
  2. Точно кажіть дитині, що потрібно зробити. Наприклад, замість «будь відмінником» скажіть: «Уважно слухай викладача», «Виконуй домашні завдання» тощо.
  3. Звертайтесь до дитини спокійно. Підлітки повинні навчитися реагувати на розважливий тон голосу, а не на крик чи благання.
  4. Спілкуйтеся з дитиною, поважаючи її дум­ку. У розмові використовуйте такі слова, як будь ласка, прошу, дякую.
  5. Ваші прохання і вказівки повинні бути чіт­кими та зрозумілими.
  6. Використовуйте команди і накази тільки тоді, коли вони потрібні. Наприклад, в екстре­ній ситуації, коли хтось поранився, і необхідно терміново надати йому допомогу.
  7. Дозволяйте та допомагайте підліткам робити власний вибір у різних життєвих ситуаціях. Не­хай вони самі вирішують, наприклад, що вдягати і що їсти. Це попередить прояви образи й покори. Дитина не дорікатиме, що ви її постійно контро­люєте і вирішуєте за неї.

9. Пояснюйте, чому просите чи вимагаєте. Пояснення краще додавати до прохання чи вка­зівок. Не варто їх давати між проханням і його виконанням, оскільки діти можуть намагатися залучити вас до дискусії, щоб не робити того, що ви просите.

  1. Не забувайте похвалити і подякувати ди­тині за те, що вона робить.
  2. Висувайте реальні вимоги. Враховуйте вік і ситуацію дитини, в якій вона перебуває, не ви­магайте неможливого.
  3. Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням. У процесі дорослі­шання дитини покарання та заохочення стають усе менш результативними. Покарання не ма­ють ображати підлітка, а навпаки — повинні допомагати йому позбутися почуття провини. Переживши покарання, дитина може подума­ти, що вона позбулася тягаря провини і знову стала хорошою.
  4. Обов'язково вказуйте на причину, яка впливає на ваші рішення. Прагніть до компро­місу.
  5. Прислуховуйтесь до того, що говорить ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

15. І головне — пам'ятайте, що любов є най­важливішою потребою всіх дітей і однією з осно­вних передумов позитивної поведінки.