ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ
Кожній матері й кожному батькові хочеть¬ся, щоб їхня дитина була слухняною, фізично розвиненою, розумною і талановитою. Більшість батьків час від часу опановують сумніви, чи правильно вони поводяться з ди¬тиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі мають труднощі у вихованні, інколи не впевнені, чи правильно впливають на своїх синів і до¬ньок. Однією з проблем, яка найбільше непокоїть батьків, є відповідь на запитання: «Що треба зробити, аби дитина поводилася добре?». Насам¬перед подавати дітям приклад хорошої поведінки. Поведінка батьків повинна стати прикладом для наслідування. Дорослим слід змінювати оточен¬ня, а не дитину.
Ось декілька порад, які можуть бути корисними батькам невпевненої дитини:
1.    Установлюйте стільки обмежень, скільки дитина здатна виконати. Як надмірна вимогли¬вість, так і надмірне потурання роблять її не¬впевненою у собі. Почуття провини, надмірна тривожність, невпевненість заважають їй виявляти самостійність та ініціативу.
2.    Не бійтеся перехвалити дитину. Нехай вона вважатиме себе кращою, ніж є. Тоді вона й діятиме відповідно до «завищеної самооцінки», тобто кра¬ще, а не гірше. Крім того, прагнення вдосконалю¬вавсь у неї не зникне, хоча б тому, що еталоном умінь для юнацького віку є не діти, а дорослі.
3.    Не ставте за приклад інших дітей. Перше, що вона візьме до уваги з такого порівняння, — це те, що ви любите їх, а не її. А якщо виникають ревнощі, то навчитися будь-чого неможливо.
4.    Не поспішайте приписувати дитині такі риси, як упертість, егоїзм, лінощі. По-перше, ваші слова програмуватимуть свідомість дитини. По-друге, те, що вам здається примхами або впертістю, може виявитись лише своєрідністю юного, мислення.
 Дуже часто конфлікти з дитиною виника¬ють тоді, коли вона не чує батьківських прохань чи вказівок. Це може, бути спричинене пробле¬мою стосунків у родині, Наприклад, коли спілку¬вання зводиться до вимог і вказівок, тоді дитина протестує проти цього і виявляє впертість. Чи, навпаки, коли батьки потурають дитині, не привчають її до того, що в неї є якісь обов’язки.
Водночас важлива і форма, в якій вони про¬сять підлітка щось зробити. При цьому варто враховувати таке:
1. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, за¬мість того, чого не бажаєте.
Наприклад: «Я хочу, щоб ти добре вчилась», а не: «Я не хочу, щоб ти отримувала двійки». «Я хочу, щоб ти була здорова», а не: «Я не хочу, щоб ти застудилась».
2.     Не поєднуйте декількох прохань чи вка¬зівок. Наприклад, замість «приготуй вечерю» скажіть: «Почисти картоплю, помий овочі тощо».
3.    Точно кажіть дитині, що потрібно зробити. Наприклад, замість «будь відмінником» скажіть: «Уважно слухай викладача», «Виконуй домашні завдання» тощо.
4.     Звертайтесь до дитини спокійно. Підлітки повинні навчитися реагувати на розважливий тон голосу, а не на крик чи благання.
5.     Спілкуйтеся з дитиною, поважаючи її дум¬ку. У розмові використовуйте такі слова, як будь ласка, прошу, дякую.
6.     Ваші прохання і вказівки повинні бути чіт¬кими та зрозумілими.
7.     Використовуйте команди і накази тільки тоді, коли вони потрібні. Наприклад, в екстре¬ній ситуації, коли хтось поранився, і необхідно терміново надати йому допомогу.
8.     Дозволяйте та допомагайте підліткам робити власний вибір у різних життєвих ситуаціях. Не¬хай вони самі вирішують, наприклад, що вдягати і що їсти. Це попередить прояви образи й покори. Дитина не дорікатиме, що ви її постійно контро¬люєте і вирішуєте за неї.
9. Пояснюйте, чому просите чи вимагаєте. Пояснення краще додавати до прохання чи вка¬зівок. Не варто їх давати між проханням і його виконанням, оскільки діти можуть намагатися залучити вас до дискусії, щоб не робити того, що ви просите.
10.     Не забувайте похвалити і подякувати ди¬тині за те, що вона робить.
11.     Висувайте реальні вимоги. Враховуйте вік і ситуацію дитини, в якій вона перебуває, не ви¬магайте неможливого.
12.     Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням. У процесі дорослі¬шання дитини покарання та заохочення стають усе менш результативними. Покарання не ма¬ють ображати підлітка, а навпаки — повинні допомагати йому позбутися почуття провини. Переживши покарання, дитина може подума¬ти, що вона позбулася тягаря провини і знову стала хорошою.
13.     Обов'язково вказуйте на причину, яка впливає на ваші рішення. Прагніть до компро¬місу.
14.     Прислуховуйтесь до того, що говорить ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
15. І головне — пам'ятайте, що любов є най¬важливішою потребою всіх дітей і однією з осно¬вних передумов позитивної поведінки.