Виховання дітей юнацького віку
ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ
Кожній матері й кожному батькові хочеться, щоб їхня дитина була слухняною, фізично розвиненою, розумною і талановитою. Більшість батьків час від часу опановують сумніви, чи правильно вони поводяться з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі мають труднощі у вихованні, інколи не впевнені, чи правильно впливають на своїх синів і доньок. Однією з проблем, яка найбільше непокоїть батьків, є відповідь на запитання: «Що треба зробити, аби дитина поводилася добре?». Насамперед подавати дітям приклад хорошої поведінки. Поведінка батьків повинна стати прикладом для наслідування. Дорослим слід змінювати оточення, а не дитину.
Ось декілька порад, які можуть бути корисними батькам невпевненої дитини:
- Установлюйте стільки обмежень, скільки дитина здатна виконати. Як надмірна вимогливість, так і надмірне потурання роблять її невпевненою у собі. Почуття провини, надмірна тривожність, невпевненість заважають їй виявляти самостійність та ініціативу.
- Не бійтеся перехвалити дитину. Нехай вона вважатиме себе кращою, ніж є. Тоді вона й діятиме відповідно до «завищеної самооцінки», тобто краще, а не гірше. Крім того, прагнення вдосконалювавсь у неї не зникне, хоча б тому, що еталоном умінь для юнацького віку є не діти, а дорослі.
- Не ставте за приклад інших дітей. Перше, що вона візьме до уваги з такого порівняння, — це те, що ви любите їх, а не її. А якщо виникають ревнощі, то навчитися будь-чого неможливо.
- Не поспішайте приписувати дитині такі риси, як упертість, егоїзм, лінощі. По-перше, ваші слова програмуватимуть свідомість дитини. По-друге, те, що вам здається примхами або впертістю, може виявитись лише своєрідністю юного, мислення.
Дуже часто конфлікти з дитиною виникають тоді, коли вона не чує батьківських прохань чи вказівок. Це може, бути спричинене проблемою стосунків у родині, Наприклад, коли спілкування зводиться до вимог і вказівок, тоді дитина протестує проти цього і виявляє впертість. Чи, навпаки, коли батьки потурають дитині, не привчають її до того, що в неї є якісь обов’язки.
Водночас важлива і форма, в якій вони просять підлітка щось зробити. При цьому варто враховувати таке:
1. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого не бажаєте.
Наприклад: «Я хочу, щоб ти добре вчилась», а не: «Я не хочу, щоб ти отримувала двійки». «Я хочу, щоб ти була здорова», а не: «Я не хочу, щоб ти застудилась».
- Не поєднуйте декількох прохань чи вказівок. Наприклад, замість «приготуй вечерю» скажіть: «Почисти картоплю, помий овочі тощо».
- Точно кажіть дитині, що потрібно зробити. Наприклад, замість «будь відмінником» скажіть: «Уважно слухай викладача», «Виконуй домашні завдання» тощо.
- Звертайтесь до дитини спокійно. Підлітки повинні навчитися реагувати на розважливий тон голосу, а не на крик чи благання.
- Спілкуйтеся з дитиною, поважаючи її думку. У розмові використовуйте такі слова, як будь ласка, прошу, дякую.
- Ваші прохання і вказівки повинні бути чіткими та зрозумілими.
- Використовуйте команди і накази тільки тоді, коли вони потрібні. Наприклад, в екстреній ситуації, коли хтось поранився, і необхідно терміново надати йому допомогу.
- Дозволяйте та допомагайте підліткам робити власний вибір у різних життєвих ситуаціях. Нехай вони самі вирішують, наприклад, що вдягати і що їсти. Це попередить прояви образи й покори. Дитина не дорікатиме, що ви її постійно контролюєте і вирішуєте за неї.
9. Пояснюйте, чому просите чи вимагаєте. Пояснення краще додавати до прохання чи вказівок. Не варто їх давати між проханням і його виконанням, оскільки діти можуть намагатися залучити вас до дискусії, щоб не робити того, що ви просите.
- Не забувайте похвалити і подякувати дитині за те, що вона робить.
- Висувайте реальні вимоги. Враховуйте вік і ситуацію дитини, в якій вона перебуває, не вимагайте неможливого.
- Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням. У процесі дорослішання дитини покарання та заохочення стають усе менш результативними. Покарання не мають ображати підлітка, а навпаки — повинні допомагати йому позбутися почуття провини. Переживши покарання, дитина може подумати, що вона позбулася тягаря провини і знову стала хорошою.
- Обов'язково вказуйте на причину, яка впливає на ваші рішення. Прагніть до компромісу.
- Прислуховуйтесь до того, що говорить ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
15. І головне — пам'ятайте, що любов є найважливішою потребою всіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки.